Марк Аурель Стейн

Марк Аурель Стейн
угор. Stein Márk Aurél
Ім'я при народженні	угор. Stein Márk Aurél
Народився	26 листопада 1862(1862-11-26)[…] Пешт, Пешт, Угорщина
Помер	26 жовтня 1943(1943-10-26)[…] (80 років) Кабул, Королівство Афганістан
Поховання	Кабул
Країна	Угорщина  Сполучене Королівство  Велика Британія
Діяльність	мандрівник-дослідник, антрополог, мистецтвознавець, археолог, викладач університету
Галузь	археологія, сходознавство і мовознавство
Alma mater	Віденський університет (), Лейпцизький університет (), Тюбінгенський університет (1883) і Гімназія Фашорі
Знання мов	англійська, німецька і угорська
Заклад	Університет Пенджабуd і Oriental Colleged
Членство	Угорська академія наук, Британська академія, Нідерландська королівська академія наук, Американська академія мистецтв і наук, Російська академія наук і Королівське азійське товариство Великої Британії та Ірландії
Magnum opus	Serindia: Detailed report of explorations in Central Asia and Westernmost Chinad
Конфесія	лютеранство
Родичі	Andrew Kellerd
Нагороди	Prix Stanislas Juliend (1909) Медаль Засновників (1909) Велика золота медаль за дослідження (1923) Член Британської академії (1921)
Роботи у Вікіджерелах  Медіафайли у Вікісховищі

Сер Марк Аурель Стейн (угор. Stein Márk Aurél; 26 листопада 1862 — 26 жовтня 1943) — угорський мандрівник та етнограф, який разом із Свеном Гедіном та П. К. Козловим в XX столітті внесли найбільший внесок у дослідження Східного Туркестану. Його основні праці — «Стародавній Хотан» (тт. 1-2, 1907), «Серіндія» (тт. 1-5, 1921), «Внутрішня Азія» (тт. 1-4, 1928). Він був дядьком фізико-хіміка Андраша (Ендрю) Келлера.

Біографія

Стейн народився в Будапешті, в єврейській родині, але практично все життя працював на британський уряд, в тому числі й з розвідувальними цілями. Починав кар'єру в Лахорській Школі сходознавства, де в 1892 р. підготував до публікації на санскриті єдиний збережений староіндійський історичний трактат — «Потік царів» Кальхани. До 1900 року працював над англійським перекладом цього твору.

У тому ж році Стейн, натхненний прикладом Свена Гедіна, вперше навідався в Східний Туркестан і дійшов «Шовковим шляхом» до Хотана. Ця вилазка стала прелюдією до знаменитої подорожі 1906-08 років, в ході якої Стейн відморозив і внаслідок цього втратив кілька пальців на правій нозі. Місяці поневірянь були винагороджені — Стейну вдалося встановити маршрути караванних шляхів, які пов'язували Європу з Китаєм за часів Римської імперії.

Під час досліджень лоуланьських старожитностей Стейн виявив тексти, написані невідомими на той час тохарськими мовами, і знайшов європеоїдні мумії їх передбачуваних носіїв — Таримські мумії. Перебравшись через пустелю Такла-Макан, біля Дуньхуана, мандрівник виявив Печери Моґао, а в них — близько 40 000 безцінних Дуньхуанських рукописів, включаючи давньотюркську «Книгу ворожінь» і найдавнішу в світі друковану книгу «Діамантова сутра». Частину ранньобуддійських фресок він зняв і перевіз в Музей азійських старожитностей в Нью-Делі.

Підсумки експедиції Стейна розбурхали вчену громадськість Європи, а король подарував йому в 1912 р. лицарський титул. Тоді ж Марк Стейн вивів на чисту воду Іслама Ахуна, який містифікував вчених новоствореними «греко-буддійськими» рукописами на бересті. У 1913-18 і 1930 роках Стейн знову подорожував Східним Туркестаном, хоча з роками сфера його інтересів змістилася на північний захід — у бік стародавньої Кушанскої імперії.

В останні роки життя Стейна найбільш цікавили два питання: греко-буддійські старожитності та східні межі просування військ Олександра Македонського. Його праці сприяли проясненню маршруту македонської армії в Індії. Помер він під час підготовки подорожі до Афганістану і був похований в Кабулі.